Балаклава ІІІ (Мріяти про море)

Їхати в метро, побачити рекламу, на котрій зображено мушлю на піску і зрозуміти як сильно хочеш на море.

Довго їхати поїздом в Сімферополь, і не звертати увагу на тепле пиво, гамірних сусідів в вагоні і спеку, добиратися до Балаклави і на причалі розуміти, що чекав цього цілий рік.

Плавати на поромі і годувати бакланів хлібом, розкласти намет поблизу мису Айя і, і після першої вечері біля вогнища зрозуміти, що почався найкращий період року, - відпустка.


Період, коли можна цілими днями нічого не робити, і не відчувати за це докорів сумління. Купатися, засмагати, зранку пити каву з згущеним молоком, а ввечері вино. Вчитися пірнати і плавати під водою, засмагати, збирати камінці і мушлі, ловити крабів і навіть намагатися приготувати їх на багатті. А ще ходити в гори і робити багато фотографій. Їсти мідій, придумувати назви яхтам, а ще вигадувати історії від чого походять назви Фіолент, Херсонес, Пантікапей і Ольвія. Спостерігати за заходом сонця і думати, що тепер за аналогією до фільму «Достукатися до небес» можна спокійно помирати, з ангелами буде про що поговорити.

Вночі лежачи на землі, дивитися на зоряне небо, на котрому видно Чумацький шлях, і де одна за одною падають зірки. Засинати під шум прибою і думати, що завтра буде тільки ще краще.

І от чомусь серед зими море почне снитися, в такі дні, чомусь здається, що я мала народитися десь біля моря, десь в Греції на приклад :) А поки що залишається хіба запхати ноги в миску з водою, слухати The Kooks «Seaside» і мріяти, переглядаючи фотографії з попередньої поїздки.