Старе Село Пустомитівського району розташоване за декілька кілометрів від Львова. Поселення на цьому місці, вздовж потоків Черепинка та Давидівка, існувало ще за княжої доби. Засноване онуком Ярослава Мудрого, князем Давидом Ігоровичем, звалося воно тоді Черепинськом, Черепинкою, а згодом Череповом. Унаслідок князівських міжусобиць, на які щедрою була історія того часу, село зруйнували, й 1448 р. колишній Черепов уперше згадують уже як Старе Село.
А року 1642-го, згідно з датуванням Антона Шнайдера, Владислав Домінік, князь Острозький і Заславський, заклав у селі замок-фортецю, вже 1648 р. дощенту знищену повстанцями Богдана Хмельницького. В свою чергу популяризатор історії Східної Галичини В. Лозинський датує будівництво 1654 р.
Втім, чи піднімав пан Заславський фортецю з руїн, а чи було зведено її року 1654-го, вже незабаром твердиня сповна виправдала себе. 1655 р. під час другого походу Хмельницького на Львів разом із московським воєводою Васілієм Бутурліним фортеця витримала облогу козацьких загонів. А 1672 р., прямуючи на Львів, також безуспішно обклали її турецькі війська. На узгір’ї, за сучасною залізничною станцією Старого Села, є два грубі липові пні. Кажуть, залишили їх на згадку про татарського ватажка, убитого під час тієї облоги на цьому місці пострілом із замку.
Фортеця витримала дві облоги у XVII ст., але штурм її триває, а штурмує її час.
Після звитяжних для себе років твердиня переходила з рук у руки. В XIX ст. тут варили пиво й курили вино, та настав час і фортецю зовсім покинули. Самого замку вже не існує. Ті декілька напівзруйнованих будівель, що туляться зсередини до фортечних мурів, – пізнішого походження. Із шести веж, які увінчували колись шестигранну в плані будову фортеці, нині залишилося лише три. Тоненькими цівками стікає талий весняний сніг поміж муроване каміння, точить наполегливо матеріальну його невічність. Обвалюються з веж кам’яні барокові оздоби, натомість щедро оздоблено стіни, по всій їхній довжині, травою, кущами та навіть невеличкими, наразі невеличкими, деревцями.
Наприкінці 70-х пам’ятку розпочали реставрувати, та про цей зачин свідчить щойно десяток-другий метрів муру на сході, завершеність якого на загальному тлі відразу впадає у вічі. Натомість тамтешні мешканці припасували подекуди частини пам’ятки для своїх господарських потреб як склади, барвисте сміття “прикрашає” фортецю. Крапля за краплею, весна за весною точать камінь, січуть його вітри зимові та дощі осінні, палить сонце.
Львівська газета
No comments:
Post a Comment